Є й безробітні. Але особисто мені здається, що навряд чи це люди, які не змогли визначитися в цьому житті і знайти своє покликання. Швидше це індивідууми з підвищеним почуттям сприйнятливості. Сидять вони, напевно, на своїй п`ятиметрової кухоньці і думають - «ну і нехай моєї сім`ї практично нічого їсти, а скоро я взагалі можу стати бездомним, але ось це ваше дерьміще я розгрібати відмовляюся! Ні за які пряники! »Ну і, звичайно, вони стають бездомними, нещасними, всіма забутими людьми. Причому, що найцікавіше, зі стійкою впевненістю що навколишній світ до них абсолютно несправедливий, і з абсолютною і непохитною вірою в те, що все навколо - мудаки.
Є ще третій тип людей - фанатики. Це коли гора внутрішньої енергії виривається в одному певному напрямку, і немає ні сил, ні можливості дану енергію приборкати або контролювати. Форми при цьому така енергія знаходить абсолютно різні, а поставлені конкретною людиною мети найчастіше абсолютно примарні. Наприклад, активісти руху
Всі ми є. Швидше за все, ми потрібні на цій планеті і виконуємо якусь певну функцію, інакше нас тут, напевно, не було б. А ось ким ми конкретно будемо - вирішувати нам самим. Це точно. Але незалежно від того ким ти, читачу, вирішиш стати - фахівцем рідкісної і потрібної людям професії, бомжем або екологом-збоченцем - будь в своїй справі кращим! Роби те що робиш, вір в себе і постійно удосконалюється. Тільки тоді ти напевно досягнеш небачених висот, будеш визнаний суспільством і казково багатий. Ну і, напевно, щасливий, хоча це вже зовсім інша історія ...
Лист головного редактора, сентябрь 2010
Поділися в соц. мережах: